Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач подав позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди.
Так, позивача було друге звільнено після поновлення на роботі на виконання рішення суду. Позивач зазначав, що рішення суду було виконано тільки формально, оскільки роботодавець не повернув у штатний розпис його посаду.
Також позивач вказував на те, що відповідач незаконно утримав із його заробітної плати, виплачену вихідну допомогу при звільненні. Незаконне звільнення із роботи потягло за собою і певні моральні страждання, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. Завдану йому моральну шкоду оцінював у 50 000 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову за недоведеністю.
Касаційний цивільний суд ВС скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ВС зауважив, що апеляційний суд не навів будь-яких мотивів стосовно позовної вимоги про стягнення незаконно утриманої із заробітної плати суми виплаченої при незаконному звільненні вихідної допомоги.
А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15 (провадження № 14-445цс18) вказано, що сам факт оскарження відповідачем у судовому порядку наказу про звільнення з посади згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) не може свідчити про недобросовісність дій особи, оскільки є реалізацією нею конституційного права, передбаченого статтею 55 Конституції України, на захист судом прав і свобод людини і громадянина. Відмовляючи у позові у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій зробили висновок, що: 1) виплата вихідної допомоги була проведена позивачем добровільно, на законних підставах, за відсутності рахункової помилки з його боку; 2) недобросовісність з боку відповідача не встановлена. Суди вважали, що передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статті 1212 ЦК України відсутні. Велика Палата Верховного Суду погодилась з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки, незважаючи на те, що після поновлення особи на роботі підстава для виплати вихідної допомоги відпала (наказ, на підставі якого було здійснено виплату вихідної допомоги, скасований рішенням суду), в силу вимог статті 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають».
Також ВС нагадав, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 (адміністративне провадження № К/9901/21219/18) зазначено, що: «у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником».
Тому ВС дійшов висновку, що апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог (постанова від 12.08.2020 у справі № 306/1325/18).
_03_03.png)
