Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суди розглядали спір про стягнення грошових коштів. Позивачі зазначали, що рішеннями судів було визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку та зобов`язано подружжя та дітей, передати житловий будинок з надвірними будівлями вартістю 25 805,70 грн., а представнику недієздатного виплатити одноразово подружжю 25 805,70 грн. або суму за вказане майно станом на момент виконання рішення.
Рішення суду виконано не було. Згодом цивільна дієздатність особи була поновлена та він звернувся до суду з позовом про вселення до спірного будинку та виселення позивачів, який був задоволений.
Позивачі покликались на те, що вселення відповідача в будинок без сплати останнім на їх користь грошових коштів позбавило їх можливості придбати інше житло. А вони з 1990 року і по теперішній час проживають у спірному будинку. Весь цей час вони доглядали за будинком та утримували його належному стані. На цей час, згідно звіту про незалежну оцінку житловий будинок коштує 271 300 грн., тому зазначену суму відповідач має сплатити на їхню користь, в зв`язку з наявним рішенням суду про їх виселення та вселення відповідача до спірного будинку.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Суд зазначив, що спір про стягнення з відповідача на користь позивачів суми вартості домоволодіння судом раніше не розглядався. А попередні рішення стосувались зобов`язання відповідача передати подружжю певну суму.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Суд зазначив, що аналогічні вимоги подружжя вже були предметом розгляду за яким прийнято рішення. Дії позивачів, пов`язані з подачею завідомо безпідставного позову, за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер можна кваліфікувати, як зловживання процесуальними правами.
Касаційний цивільний суд не погодився з таким висновком апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ВС зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що «учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України».
А відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
КЦС ВС зауважив, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові, пославшись на зловживання процесуальними правами та недопустимість як доказу висновку про оцінку спірного житлового будинку. Хоча процесуальне законодавство не передбачає такої підстави для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові як зловживання процесуальними правами.
ВС дійшов висновку, що апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України, не переглянув рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Та за таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції (постанова від 03.06.2020 у справі № 318/89/18).
_03_03.png)
