Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Для надання відстрочки чоловіку, який доглядає за хворою матірʼю, що підтверджено низкою документів, ТЦК не може додатково ставити вимогу про необхідність перебування його ще й на обліку в органах соціального захисту як доглядача. Про це зазначила колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Так, визнаючи протиправною відмову ТЦК у наданні відстрочки, Восьмий апеляційний адміністративний суд вказав, що закон не ставить отримання відстрочки від мобілізації у залежність від якихось інших обставин, окрім як наявність медичного висновку щодо хворої особи, в тому числі не містить обов`язку щодо перебування особи, що здійснює догляд, на обліку в управлінні соціального захисту для здійснення не на професійній основі догляду за особою, яка потребує постійного догляду.
Обставини справи
У вересні 2023 року чоловік звернувся до ТЦК із заявою, в якій вказав, що він здійснює постійний догляд за матір`ю, яка залишилась одна і потребує постійного догляду. Долучив копії свідоцтв про смерть свого батька та брата. Також зазначив, що потреба в постійному догляду підтверджується висновками ЛКК від 4.08.2023 та від 22.08.2023. Факт здійснення ним постійного догляду підтверджується актом про встановлення факту здійснення догляду Рівненської міської територіальної громади від 28.08.2023.
ТЦК повідомив позивача по відсутність підстав для надання відстрочки, оскільки ним не надано відомостей та підтверджуючих документів про те, що він підпадає під визначену Законом «Про соціальні послуги» категорію осіб-надавачів послуг.
Не погодившись з відмовою, чоловік звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ТЦК.
Рішенням Рівненського ОАС від 23 квітня 2024 року у справі 460/24617/23 у задоволенні позову відмовлено. Суд вважав, що чоловік не підтвердив належними й допустимими доказами ні факту родинних зв`язків з особою, яка потребує постійного догляду, ні факту особистого здійснення постійного догляду за такою особою.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
В доводах вказує, що він отримав та надав документи, які підтверджують факт необхідності постійного догляду, а саме висновки ЛКК. Системний аналіз абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовозобов`язані, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду, зокрема, за хворою матір`ю, що підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров`я, є самостійною підставою для отримання відстрочки від мобілізації.
Зауважує, що він також підтвердив відповідачу той факт, що інші особи, які могли б здійснювати догляд за його матір`ю, відсутні, оскільки його батько та брат померли більше 15 років тому, що стверджено копіями свідоцтв про смерть.
Чинне законодавство не містить обов`язку щодо перебування особи, що здійснює догляд, на обліку в управлінні соціального захисту для здійснення не на професійній основі догляду за особою, яка потребує постійного догляду.
В наданому відповідачу Акті зафіксовано факт його догляду за матір`ю.
Позиція апеляційного суду
Як вказав Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 29 липня 2024 року по цій справі 460/24617/23, згідно з абзацом 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.
З аналізу вищезазначених норм Закону №3543-XII слідує, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
З матеріалів справи видно, що позивач вважає, що він має право на відстрочку відповідно до абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ як особа, зайнята постійним доглядом за своєю матір`ю, яка за висновком ЛКК закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.
Абзацом 12 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачено, що особою має бути дотримано дві обставини для відстрочки від призову під час мобілізації за вказаною підставою, а саме:
1) особа, зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду;
2) у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Як убачається з матеріалів справи, у заяві про наявність права на відстрочку чоловік вказував на те, що має матір, яка потребує постійного догляду.
На підтвердження вказаних обставин, позивачем, окрім іншого, були надані Висновок ЛКК (лікарсько-консультативної комісії) КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Рівненської міської ради (форма № 080-4/о), засвідчений печаткою ЛКК, який містить висновок про те, що мати має наявні порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Зазначений висновок виданий згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» від 9.03.2021 №407, тобто у визначений законодавством спосіб для осіб відповідної категорії, що мають незворотні порушення стану здоров`я.
Крім того, висновок ЛКК від 22.08.2023, який також надавався відповідачу містить перелік хвороб через які матір позивача не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, а також потребує постійного стороннього догляду.
Додатково в підтвердження того факту, що матір позивача є важко хворою людиною свідчить також консультаційний висновок спеціаліста КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради від 2.08.2023 року.
Також, позивач підтвердив той факт, що інші особи, які могли б здійснювати догляд за його матір`ю, відсутні, оскільки його батько та брат померли більше п`ятнадцяти років тому, що підтверджено копіями свідоцтв про смерть.
Щодо доводів ТЦК про те, що позивачем не надано документів, які підтверджують родинний зв`язок із матірʼю, то останній долучив до матеріалів справи свідоцтво про народження, яке підтверджує, що позивач є її сином. При цьому, вказане свідоцтво не подавалося відповідачу разом із заявою, оскільки подача такого документа не була передбачена законодавством, а відтак позивач не міг знати про необхідність подання вказаного документа до заяви.
Щодо вимоги відповідача про необхідність перебування позивача на обліку в органах соціального захисту, то колегія суддів зазначає, що абзац 10 частини 1 статті 23 Закону № 3543 не ставить отримання відстрочки від мобілізації у залежність від якихось інших обставин, окрім як наявність медичного висновку щодо хворої особи, в тому числі не містить обов`язку щодо перебування особи, що здійснює догляд, на обліку в управлінні соціального захисту для здійснення не на професійній основі догляду за особою, яка потребує постійного догляду.
При цьому, Акт встановлення факту здійснення догляду від 28.08.2023, наданий позивачем відповідачу містить відомості щодо того, що комісією створеною Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради зафіксовано факт здійснення ним догляду за його матір`ю.
Крім того, позивач неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування, органів соціального захисту, на урядову гарячу лінію щодо постановки його на облік в органи соціального захисту, як надавача соціальних послуг, однак, зі слів позивача, його було поінформовано, що оскільки дохід його родини перевищує мінімум, передбачений ч. 7 ст. 13 Закону «Про соціальні послуги», компенсаційні виплати йому не передбачені, а відповідно відсутні підстави для постанови його на облік.
Враховуючи наведене вище на переконання колегії суддів, вказані вище документи підтверджували право позивача на отримання відстрочки від призову під час мобілізації, у зв`язку з чим мали бути враховані відповідачем під час розгляду заяви про відстрочку.
За таких обставин, колегія суддів робить висновок про невідповідність оскаржуваної відмови про надання відстрочки критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАСУ, та про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання її протиправною.
Разом з цим, позовні вимоги в частині зобов`язання позивачу надати позивачу відстрочку, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки прийняття рішень про відстрочку є дискреційними повноваженнями ТЦК, які зобов`язані перевіряти наявність усіх підстав для відстрочки, передбачених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ, і у суду відсутні повноваження втручатись у цю дискрецію.
Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до Закону 3633-IX від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», статтю 23 Закону № 3543-ХІІ, яка врегульовує питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, викладено в новій редакції, яка змінила підстави і процедуру надання відстрочки.
Відповідно до ч. 2 статті 9 КАСУ, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, з метою всебічного та повного захисту прав позивача про захист яких поданий позов, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
Отже, апеляційний суд рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі 460/24617/23 - скасував.
Прийняв нову постанову, якою позов чоловіка задовольнив частково.
Визнав протиправною відмову ТЦК у наданні відстрочки, і зобов`язав ТЦК повторно розглянути заяву про надання відстрочки та прийняти рішення за результатами її розгляду з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом апеляційної інстанції, про яке невідкладно повідомити позивача.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд у постанові від 5 червня 2024 року по справі №283/1199/23 вказав, що законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує соціальної послуги з догляду, у зв'язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.
_03_03.png)
