Зловживання особою процесуальними правами у формі безпідставного намагання поновити пропущений процесуальний строк – позиція Верховного Суду

ОСББ звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, якими позов ОСББ до Виконкому про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що такий позов поданий із значним пропуском строків на звернення, визначених частиною другою статті 122 КАС України.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та залишив касаційну скаргу ОСББ без задоволення, а судові рішення – без змін.

Мотиви Суду

Вирішуючи питання про дотримання норм процесуального права судами попередніх інстанцій, Верховний Суд керувався статтями 5, 6, 44, 118 та 122 КАС України, зі змісту яких дійшов висновку, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи (позивача) - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного суб’єкта щодо особи. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Суд врахував, що позивачем було заявлено два позови (у справі № 260/8779/23, рішення у якій оскаржуються, та у справі № 907/1129/23) з аналогічними підставами (ці справи стосуються захисту прав ОСББ у земельних правовідносинах), що має ознаки зловживання процесуальними правами і відповідно до положень статті 45 КАС України є неприпустимим.

Виходячи зі змісту зазначених у позовній заяві та заяві про поновлення процесуального строку на звернення до суду обставин у справі № 260/8779/23, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій та зазначив, що аналіз сукупності цих причин, фактичних обставин справи, а також тривалий період пропуску строку звернення до суду (4 роки), свідчить про відсутність підстав для його поновлення, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Суд також підкреслив, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Процесуальні строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними (неузгодженими між учасниками справи). Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду, відносини стають стабільними.

Із огляду на вищезазначене, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про залишення без розгляду позову ОСББ до Виконкому про визнання протиправним та скасування рішення, вказавши, що доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого учасник справи, який має намір реалізувати своє право на подання позову з метою вирішення публічно-правового спору, повинен дотримуватися вимог закону, зокрема, в частині подання позовної заяви у строки, визначені КАС України; така вимога процесуального закону має легітимну мету, сприяє підвищенню ефективності судочинства, відповідає принципам правової визначеності та справедливості, забезпечуючи при цьому баланс між інтересами всіх учасників правовідносин.Постанова Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №260/8779/23 (адміністративне провадження № К/990/7966/24).

Джерело