Дезертирів пропонують не саджати до в’язниці у разі добровільного повернення на військову службу

Військових після СЗЧ та дезертирства хочуть звільняти від кримінального покарання за умови їх щирого каяття та бажання повернутися до проходження військової служби.

Днями група народних депутатів подала до Верховної Ради законопроєкт “Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану”.

У пояснювальній записці до документа зазначається, що тільки за січень-квітень цього року органи досудового розслідування та прокурори зареєстрували 10 584 кримінальних проваджень за статтею 407 Кримінального кодексу України (“Самовільне залишення військової частини або місця служби”), та 7 306 – за статтею 408 ККУ (“Дезертирство”). Загалом наразі у провадженні органів досудового розслідування перебуває майже 19 тис. кримінальних проваджень за військові кримінальні правопорушення.

“Проте у чинному кримінальному законодавстві відсутні правові підстави для можливості звільнення під час дії воєнного стану військовослужбовців Збройних Сил України від кримінальної відповідальності за вперше вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 407, 408 Кримінального кодексу України та за умови їх щирого каяття та бажання повернутися до проходження військової служби. Отже, відсутність таких підстав при наявності відповідних умов не дозволяє військовослужбовцям Збройних Сил України продовжити захист суверенітету і територіальної цілісності України від збройної агресії російської федерації”, – зауважують автори законопроєкту.

У зв’язку з цим нардепи пропонують надати можливість повернення та продовження служби військовим, які самовільно залишили військову частину або місце несення служби, але повернулися та висловили готовність належним чином виконувати свій військовий обов’язок, внісши відповідні зміни до законодавства.

У разі ухвалення даного законопроєкту як закону він набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Джерело: Юридичний факт