Сумісництво: зміни у законодавстві

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

Згідно з вимогами ст. 1021 КЗпП та ст. 19 Закону "Про оплату праці", сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують зарплату за фактично виконану роботу.

З урахуванням норм статті 1021 КЗпП, з 19 липня 2022 року на  рівні закону закріплено поняття сумісництва та основний принцип оплачуваності роботи за сумісництвом. Було скасовано норму, згідно з якою умови роботи за сумісництвом працівників держпідприємств, установ, організацій визначаються Кабміном. Це не виключає можливість встановлення обмеження щодо сумісництва для окремих категорій працівників (Закон "Про запобігання корупції"). Обмеження щодо сумісництва можуть передбачатися законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

Джерело