Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Особа звернулася до суду з позовом до міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Особа зазначала, що після смерті чоловіка залишилось спадкове майно - земельна ділянка та житловий будинок. Вказувала, що для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом вона звернулась до державної нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва їй відмовлено у зв`язку з тим, що спадкодавець за життя не зареєстрував право власності на вказане майно.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, оскільки позивач, яка є спадкоємцем за законом, вчинила всі дії, необхідні для видачі їй свідоцтва про право на спадщину, однак у його видачі позивачу відмовлено з незалежних від неї обставин.
Суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, оскільки апелянт помер, а суд виходив з того, що право на оскарження судового рішення у цій справі нерозривно пов`язано з особою.
Касаційний цивільний суд ВС не погодився з таким висновком та, скасувавши ухвалу, справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.
КЦС нагадав, що процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
В основі процесуального правонаступництва лежить правонаступництво в матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження в цивільній справі.
ВС вказав, що процесуальне правонаступництво у спорах, пов`язаних із визнанням права власності у порядку спадкування, ґрунтується також на нормах статті 1276 ЦК України, згідно з якою якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
У цій справі апелянт зазначав, що будинок належав його матері, після смерті якої, він звернувся до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
ВС нагадав, що у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 523/17884/16-ц (провадження № 61-7120св18) Верховний Суд дійшов висновку, що право на спадкування не відноситься до тих прав, які в силу статті 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов`язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах.
Тому ВС визнав помилковим висновок апеляційного суду про те, що право на оскарження судового рішення у даній справі нерозривно пов`язано з особою апелянта, а спірні права і обов`язки носять особистий характер, що виключає в даному випадку правонаступництво (постанова від 16.12.2020 у справі № №175/2997/15-ц).
_03_03.png)
