Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання спадкового договору недійсним. Позивач зазначала, що померла її матір, якій за життя належала земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до заповіту матір заповідала їй все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося та взагалі все те, на що за законом матиме право. Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки та повідомлено про наявність спадкового договору.
Позивач просила визнати недійсним спадковий договір та покликалась на те, що за життя її матері відповідач жодного разу до неї не навідувався, грошових коштів та допомоги у вигляді 500 кг пшениці один раз на рік не надавав. Після смерті матері вона особисто поховала матір. Дії набувача не були спрямовані на виконання умов укладеного договору, а отже укладення такого договору не відповідало його внутрішній волі.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суди вважали, що спадковий договір за своєю суттю є договором відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення; його укладено під час дії заборони (мораторію) на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а тому згідно з Перехідними положеннями ЗК України цей договір є недійсним.
Відповідач у касаційній скарзі вказував на те, що порушення вимог Перехідних положень ЗК України щодо заборони на відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на момент укладення спірного договору не було підставою позову позивача про визнання спадкового договору недійсним і такою обставиною вона взагалі не обґрунтовувала позов. Касаційний цивільний суд скасував судові рішення та у позові відмовив.
Суд касаційної інстанції зазначив, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування.
Тому відчуження земельної ділянки за спадковим договором не можна вважати передачею ділянки у спадщину, а отже таке відчуження не є винятком із правила щодо застосування мораторію.
Проте суд вказав також і на те, що відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
А визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (стаття 215 ЦК України).
Захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено та не є належним способом захисту та таким, що матиме реальне відновлення порушених прав позивача.
Тому ВС дійшов висновку, що спадковий договір, який укладений сторонами під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв), в частині передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними в силу закону (нікчемними). Захист інтересів власника земельної ділянки шляхом визнання недійсним спадкового договору щодо земельної ділянки не є належним (постанова від 11.11.2020 у справі № 612/765/18).
_03_03.png)
